Перші підсумки громадського спостереження – фальстарт кандидатів

25 квітня Громадянська мережа ОПОРА презентувала кампанію спостереження за виборами народних депутатів до Верховної Ради України та результати першого моніторингового звіту.

vyborysposteregennja2012

Організація планує реалізувати масштабні кампанії довготермінового та короткотермінового спостережень, швидкий статистичний підрахунок результатів голосування за пропорційною складовою на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами у окремих мажоритарних округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюватимуть спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти.

Хоч законодавчі терміни кампанії обмежуються 90 днями, а її офіційний відлік призначено на 30 липня, активність політичних сил та розгортання роботи в регіонах сигналізує про фальстарт. Характерними ознаками виборчої активності є зовнішні та внутрішньопартійні прояви політичної боротьби. До перших традиційно належить пожвавлення агітаційних заходів, збільшення кількості політичної «джинси» у медіа, розгортання благодійної діяльності, тури та робочі поїздки в регіони, організовані політиками національного рівня. Внутрішньопартійна боротьба є менш публічним явищем та проглядається крізь реорганізацію партійних структур, безпідставну на перший погляд зміну керівництва, політичну міграцію партійних активістів, зокрема, і серед керівників органів місцевого самоврядування. Останні відіграватимуть ключову роль у виборчій кампанії 2012 року. На даному етапі актуальним залишається питання висування узгоджених між політичними партнерами кандидатів у одномандатних округах.

Крім того, за останній період ухвалено ряд важливих рішень, зокрема, Конституційного Суду та ЦВК. Громадянська мережа ОПОРА вважає, що рішення КСУ стосовно права кандидатів на паралельне балотування в одномандатних мажоритарних виборчих округах та за списками партій є абсолютно прогнозованим. А от щодо неконституційності рівномірного віднесення закордонних виборчих дільниць до одномандатних округів столиці, по суті, звужується конституційне право 400 тисяч громадян України, що перебувають за межами держави. Якщо народні обранці чи ЦВК не запропонують компромісного варіанту, то закордонні українці зможуть голосувати лише за списки партій. Це ставить у нерівні умови окрему групу виборців за ознакою місця проживання, що суперечить базовим принципам Основного закону.

ОПОРА відзначає зважений підхід ЦВК під час визначення кількості виборчих округів у регіонах. Застосування принципу пропорційного співвідношення виборців у Криму, 24-х областях, містах Київ та Севастополь до загальнонаціонального показника дозволило об’єктивно врахувати демографічну ситуацію. Втім, найважливішим етапом територіальної організації виборів стане нарізка постійних округів, яку повинні завершити до 30 квітня.

В агітаційному розрізі найбільш активними є політичні сили, які за останніми соціологічними дослідженнями долають 5% бар’єр [Дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, яке проводилося з 30 березня по 4 квітня 2012 року], або знаходяться на його межі. Серед них, Партія регіонів, ВО «Батьківщина», «Фронт Змін», КПУ, ВО «Свобода» та «УДАР». Інші обмежуються діяльністю в окремих областях чи регіонах України. Опозиційні політичні сили, насамперед ВО «Батьківщина», «Фронт Змін», ВО «Свобода», «УДАР», «Громадянська позиція», перебувають у стані організаційних, ресурсних чи кадрових перетворень.

Майбутні висуванці почали розміщувати зовнішню рекламу, організовувати зустрічі з виборцями, проводити соціальні та благодійні заходи, спрямовані на молодь, проводять агітаційні заходи під виглядом опитувань громадської думки. Поряд з тим, набуває поширення практика використання різного роду соціальних ініціатив, які реалізовуються за бюджетні кошти, для рекламування конкретних політиків чи партій.

Гучним фальстартом виборчої кампанії вирізняється політичний проект «Україна – Вперед!» Наталі Королевської.

Значна частина потенційних кандидатів «мажоритарників» публічно не заявляють про свої наміри балотуватись, що пов’язано, перш за все, із централізацію процесу розподілу округів у більшості політичних сил. Проте відомі політики відкрито анонсують участь у виборах, зокрема, Олександр Єфремов, Віктор Балога, Василь Онопенко, Тарас Чорновіл, Валентин Наливайченко, Олександр Мороз, Петро Порошенко, Микола Томенко, Павло Жебрівський, Станіслав Ніколаєнко та інші.

Політичні конфлікти між потенційними конкурентами не є масовим явищем. Спостерігачами ОПОРИ зафіксовані поодинокі випадки внутрішньопартійних розколів та переходів, публічне протистояння між опозиційними політичними силами, факти реєстрації партійних клонів тощо.

Організаційні конфлікти супроводжують поділ майбутніх округів між кандидатами. Це притаманно як партіям опозиційного, так і умовно провладного блоку. До прикладу, у виборчому окрузі з центром в місті Сарни Рівненської області одночасно до Верховної Ради балотуватимуться два представники ВО «Батьківщина»: Микола Кучерук, як кандидат від об’єднаної опозиції та Олександр Данильчук – самовисуванець. А у Тернопільській області одразу два члени Партії регіонів претендують на один із північних виборчих округів, а саме, народний депутат Орест Муц та підтримуваний місцевою адміністрацією Володимир Клименко, голова Правління Укрінбанку.

Продовжуються міграційні процеси, наслідком яких є зміна партійної орієнтації посадових осіб в органах місцевого самоврядування. До прикладу, нещодавно лави Партії регіонів поповнилися Запорізьким міським головою Олександром Сіном, який балотувався від партії «Батьківщина».

Громадські спостерігачі відзначають надмірну увагу контролюючих, правоохоронних та судових органів до суб’єктів, які оголосили про свій намір брати участь у виборчій кампанії. Така активність під час виборів належить до ключових викликів для публічної влади, що вимагає від неї зваженого та позаполітичного підходу.

Політичні партії та окремі діячі розпочали виборчу кампанію задовго до визначеного законодавством терміну. Хоч і з формальної точки зору це прямо не порушує вимог українського законодавства, але суперечить принципу рівних можливостей. Водночас, агітація, що супроводжується розповсюдженням товарів, послуг, грошей, відповідно до чинного законодавства є виявом прямого чи прихованого підкупу виборців і повинна каратися відповідно до адміністративного та кримінального законодавства. Недобросовісні практики ведення агітаційної діяльності ставлять під сумнів готовність окремих кандидатів до вільної та чесної конкуренції. Крім того, у ЗМІ зросла кількість замовних іміджевих матеріалів.

Повна версія звіту:

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *