Блог Надії Вірної: Якщо виривають з рук ноутбук

Толерація варварства породжує більше варварство. Більше варварство породжує цілковитий безлад і беззаконня. А де безлад і беззаконня, там нема місця журналістам та журналістиці в нормальному розумінні цього слова.

На написання цього блогу мене наштовхнула непересічна подія, яка трапилась в Івано-Франківську. Так, 24 січня журналістів фактично не допустили до наради, що стосувалась суспільно важливого питання мобілізації. Але мене не стільки здивувало те, що журналістів не запросили в інший кабінет, куди втекли чиновники та активісти для таємної наради, стільки те, що, по-перше, журналісти дозволили їм це зробити, по-друге, більшість толерувала негідну поведінку керівництва області та активістів. Але такі випадки непоодинокі.

Найбільше дивуєшся, читаючи коментарі журналістів під повідомлення в мережі Фейсбук від активіста Петра Шкутяка про цю подію. Коли місцева журналістка розповідає про те, як відбивала від невігласів-активістів ноутбук, який ті виривали у неї з рук, а потім ще й каже, цитую:

… скандалу робити не планую. Я давно зрозуміла, ким є ці люди – невихованим бидлом. Тож просто гидую з ними мати справу.

Не мати справу з невихованим бидлом – це, звичайно, уникати проблем, неприємних з’ясувань відносин і тому подібне. Але це виборювання своїх прав задля безперешкодного виконання журналістських професійних обов’язків, посягання на яке карається Кримінальним кодексом України!

Мені нагадався вже, схоже, енциклопедичний випадок журналістської солідарності та виборювання своїх прав медійниками. Це було на Херсонщині. Коли журналісти просто не вийшли з суду, коли їх змушували вийти. От так. Всі сіли і сказали, що не вийдуть, хіба виносьте. Зрозуміло, що не у кожного є така змога до опору. Але в таких випадках треба гуртуватись і захищатись. Одному це робити надто важко. Хоча є й такі сміливці.

Я вже писала про горе-активістів, які погрожують редакторам, подають двомільйонні позови проти ЗМІ вже в Чернівецькій області. Також, від регіональних представників ІМІ в областях час від часу надходять повідомлення про те, що активісти намагаються тиснути, погрожувати «неугодним» медіа. Якщо толерувати таке ставлення до представників ЗМІ, то зась чекати чогось іншого. Хіба вже добре буде, якщо не битимуть. А так, най виривають з рук ноутбуки, виганяють. Навіщо нам мати з ними справи? Чи вже навіть так – а навіщо нам професія?

Надія Вірна